koyanis

пишу сейчас под впечатлением от "рецензии" на мой реферат. Пани Ирина, вот реально человек, которая прицепилась ко всему в реферате. Даже обидно стало не от того, что мой труд засрали, я переводил, общался с латышами, ладно, это такое. просто хочу помочь этому человеку, пани Ире. Мне кажется, что-то у нее не так, я хочу, чтобы она счастлива была и любима. Любовь ей очень нужна, будет тогда лучше отношение и к людям от нее и наоборот. завтра вот у меня последний семинар уже, меня не очень-то долюбливают, но такое, хочу чтобы у Ирины Федорив все получилось, оценки это глупости и реферат и все такое. Главное счастье и любовь!

Що лишень не спадає на думку в цій Коломиї, ким краще бути Опрою чи волдемортом, в який час доби краще розпочинати війну, чому не варто бути Богом і чому обмежені люди в грошах. такі ось справи, вже є список справ на завтра, все виконаю, не сподіваюсь, а знаю!
зараз от натиснув на закладку "ХТМЛ" і задумався над тим, чи не зайнятися знову веб-дизайном, створенням веб-сторінок, це має бути цікаво, але треба когось, щоб почати, я вже теги не памятаю навіть.
хочу на практику в психлікарню,таке ось,хочу писати вже історію якусь повноцінну, з сюжетом і т.п.

 треба знижувати важливість усіх подій, через все зле і трапляється. Все взагалі буде добре : і буде дівчина, і будуть оцінки, і все буде добре з Ігорем в Індії,все буде, для цього треба не підвищувати важливість. Хоч щось важливо - ні! Щось похуй - ні! Воно просто є, воно існує, це треба знати, тому це треба просто приймати,як є

сьогодні дійсно не мій день,так не повезло,умію я це зробити, портити відносини,ну це треба так і знову ж через свої старі попандоси,яких можна було уникнити,був би розум, а так....все зіпсував,це важко пробачити собі
до сраки потаємне побажання,взагалі.....ніколи,ніколи,ніколи.....
"ой дурак"

Сьогодні і вчора погодка порадувала просто неймовірною спекою +30,тому кожен рятувався як міг, хто на річці, хто чимось холодним, хто ще як, а я просто хочу похвастатись, що я вчора плавав у приватному великому басейні. Насправді, це у моєї сестри дома великий басейн, але вони полетіли в Турцію, тому мав у розпорядженні де поплавати,це дійсно кльово після обіду, після спеки поплавати в басейні, де ще є массажер-джакузі, шкода, ніхто не приніс ніякого коктейлю мені прямо у воду.
Фактично всю ніч провів в інтернеті,тому ляг спати надзвичайно пізно і прокинувся відповідно так само, виграв у брата в футбол на компі морозиво імперія з білим шоколодом і джемом,смакота) Брат, до речі, писав сьогодні екзамен з математики, списав майже все, але не до кінця, бо подумав, що буде надто "пальоно" коли все спишеш, мале...що з нього візьмеш)
Після піку спеки,годинці о 4 зустрівся з Т. Корецьким, екс-однокласником,так сказать, попередньо домовившись купили пива і вирішили обговорити план того, як знову підемо на теніс. Лишень нормально сіли, як почався дощ, спочатку взагалі маленький,тому навіть не звернули уваги, а коли став сильніший відійшли від невелике накриття,але дуже швидко пошкодували, адже почалася така злива з блискавками,якої ще не було з минулого року, з тих повеней. Прийшлося швиденько тікати ззаду восьмої школи по сходах нагору, там було хоч трохи місця куди не діставав дощ, поки туди добігли були мокрі абсолютно,навіть собі не уявляєш як! там футболку прийшлося викручувати щоб хоч трохи висохла,не допомогло, на наших очах блискавка вбила фактично дерево аличі,яка росла недалеко, сильна стихія,аднако. Після дощу ми,мокрі пішли шукати балтіку дєвятку, найшли її лишень в нашому краї біля ринку і то дуже холодну, ото дійсно ядрьоне пиво, але позитивні емоції з’являються і багато)
Далі ми пішли дивитися на затоплену Коломию, спочатку завітали на корти, то тепер не тренувальний комплекс, то басейн) Далі вирішили подзвонити комусь з однокласників, оптимальним варіантом для продовження гулянки була Юля, але вона, біднятко, виявляється захворіла,тому не змогла піти. Виздоровлюй,якщо читаєш)
Далі ми поперли до Руслана додому,бо трубку він не брав, а хоч когось побачити хотілося. Дома зустріли лишень його тато, який сказав, що Руслан на роботі, прийшлося валити далеко до нього,там виявилося, що він зайнятий і гуляти не може, тому просто пішли десь біля того кіоска посиділи, ми з Тарасом дізналися про якусь роботу у нього,щоб хоч чимось себе зайняти, завтра от будемо пробуватися в фокстрот на роздавальщіка рекламок, просто скучно.
Далі не буду описувати, не цікаво просто, далі був футбол, який наші позорно виграли у казахів 2-1, так грати...навіщо тоді взагалі пробуватися на ЧС ? сиділи би і грали з Казахстаном,нерозумні.....
От зараз за довгий час щось вирішив написати,всім привіт)

Зараз от прийшло в голову написати сюди, бо бачу по статистиці, що вже більше народу читають і регулярно, до речі, це приємно, тому буду писати далі. Окремо треба виділити вчорашній футбол, якщо то можна назвати футболом взагалі. Розпочалося все з тупих фолів в захисті, коли ми привезли собі штрафний, яким скористалися хорвати і Пятов налажав, почали програвати одразу ж(!), такого не може бути просто. Було видно ще, що не було за рахунок чого вигравати у них, але якось нашим вдалося з першої атаки забити, Шева красень, зрівняв рахунок, і з’явилися швидкості і натхнення, але не змогли нічого в першому таймі зробити. В другому таймі, коли ми забили зразу, з’явилася надія на перемогу взагалі, потім пішла паніка в нашому штрафному,гол,натиск на нас, останні хвилини футболу прийшлося триматися за серце, бо по-іншому гру , яку ми показали в другому таймі, дивитися не можна. Слава штангам і ганьба тренеру . Сцикун неймовірний, випускати таких лузерів...нема слів, хочу бути тренером!

Емоції появилися вночі після футболу, хоча весь день наче спокійний був, а тут злість така і енергія дика. Треба в якесь конструктивне русло її направити, напевно знову займуся тенісом, єдине, що зупиняє, це страх, що вже нічого не зможу грати,така перерва у грі, а колисьяк грав, як грав......
Чомусь скучаю знову, але вже не так, бо найшов заняття, про що можна думати :) Вічні питання, риторичні,але цікаво можна помислити. Ще я, не писав цього, але останнім часом я став молитися на ніч, хоча не стільки молитися, просто бесідую з Богом, про весь день, про дівчат, одразу більше розумієш, про свої поступки, про практично всі свої слова, аналіз всіх помилок йде повний. Відразу і легше стає і спиться краще. Щось в цьому є. Зовсім безвідмовним я став останні дні, на все погоджуюсь, обовязки якісь виконую, хорошо в цьому небагато напевно) чекаю на наступний тиждень, коли стану монстром слова "НІ")

От зараз вирішив написати сюди,хоч дуже хочу відпочити, поспати,але це навряд получиться,ще скажуть,що якось підозріло рано ляг спати, а ця втома в мене напевно від того, що рано дуже проснувся щоб іти робити обхідний лист(який взагалі походу нікому не потрібний) ну і сама прогулянка по місту в пошуках бібліотек.
Ходив не сам,а з чомусь, частим гостем живого журнала , однокласницею Юлею, за компанію і швидше, це взагалі найоптимальніший варіант, бо ні з ким іншим про щось нормальне говорити не можна, тобто ні про що, одночасно і про високі матерії,але виходить трошки тупо, але закручено. Взагалі-то я вже заплутався сам, ладно, одним словом, вдвох ми ходили по пєчаткі бібліотекарш.
З першими тими, які у нас були в списку ми справилися дуже швидко, навіть встигли перекурити, фак мій експерімент, я закурив) А от з дорослою бібліотекою №3 склалися труднощі, тобто коли ми туди прийшли там було закрито, ми подумали, що у них обід, треба було десь перечекати, тому вирішили піти посидіти на озеро, це хоч і далеко, але спокійно. А по дорозі до бібліотеки ще перед цим у нас почалася цікава розмова на тему,я вважаю, важливу але безглузду,  чому ми можемо один на одного ображатися взагалі. Мені цікаво було дізнатися особливо, тому що.......тому хрєн знає чого, навіть тут не буду писати цього)
На озері, хоча ми до нього не дійшли, просто в парку ми сиділи і балакали(пизділи,тараторили,тупо ніачом абщалісь) дуже довго, не знаю скільки навіть годин,але я спромігся дізнатися, що причиною образ на мене було щось, що я зробив колись цього року, а починається воно на букву П, скорше за все, це дієслово. Я у відповідь сказав, що я обіжався через те, що в мене на букву Р, через неї, але це все іменник. Полє чудєс, але ні до чого не дійшли, я першим не хочу казать, бо це якось...ну мені встидно мабуть,а може, щось інше. Все отак незрозуміло і тупо, хочеться нормальних цих всіх ну....понятно одним словом,а получається как всєґда....отак

Сьогодні цілий день практично нічого не робив, лінь є, але є і сум за якоюсь справою! Нема чим зайнятися, гуляти не дуже хочу, інтернет вже тоже отут-то, думаю, чи почати вчитись чи може десь підпрацьовувати аби не так скучно було. Зараз от слухаю музику і думаю який би форум почитати, що пограти і т.д. так не має бути! ще мені прийшов от лист з КМА, про те, що остання сесія курсів буде в Києві з 29.06 по 05.07, виходить, що День Народження буде там, запрошую всіх бажаючих, тобто, хто читає мій журнал!

Я прошел только что тест,который увидел во френд-ленте,отвечал сначала так,как будто кто-то смотрит сбоку,а потом по правде,я в шоке сколько сошлось,хотя не до конца и не все

Сьогодні осьо написалася англійська мова як останній тест,неважка була в принципі,як і очікувалося. Свій настрій відчуваю нормально,але не ідеально,навіть після математики було спокійніше,а я гуманітарій кстаті. Зараз ще сумніше стало через те, що додивився серіал про Махно, який скачав позавчора на 8 гіг,кінчився серіал, як і життя Махно невесело. Вважаю,що зняло достовірно, можливо занадто екранізовано,але правдиво, звірявся просто ще з книжкою з історії і вікіпєдією,все побачив,а ідея була класна, але зараз не прокатить анархія по-любому,правда? І погода знов хрєнова, знову дощ,знову гавняна вона)
тести кінчилися,кінчилося навчання,така осьо думка що робить. чи відсипаться за весь рік чи йти,може, десь попрацювать, хто його знає, літо лишень почалось :) донт варі!

Вчора продзвенів останній дзвоник у школах України, в тому числі і у нас він відбувся, вже офіційно закінчили школу, вже фактично все, як не сумно це констатувати. 10 років(!) пролетіли як одна мить, і вже здається, що ніколи не відчую ту шкільну атмосферу, яка панувала ці 10 років.
Ранок вчора був дуже холодним, слава Небу, що не було доща під час лінійки. Відбулося все на вулиці, а не як думав у спортзалі. Урочистостей було небагато, чи може вони пролетіли насправді скоро, навіть не плакав ніхто сильно на лінійці, я собі уявляв, що буде ридати вся школа на чолі з директором, але зась. Далі останній урок, по часу він вийшов як остання перерва. Слова від батьків, учнів і т.д., але про те вже ніхто не слухав, кожен занурився у власні думки. Не можу навіть нормально написати про це, пам’ятаю добре, а писати не годен...
Святкувати одразу планували всім класом, але потім получилося те, що у нас всюди, і при владі, і на посадах, поділилися ми на клани, так би мовити. Це дійсно неприємно, адже 10 років жили душа в душу, і тут через тупі конфлікти вже майже вороги, ну клас -ґАвно, це правда,але не хотів я це усвідомлювати.
Домовилися зібратися біля школи через якийсь час щоб йти десь відсвяткувати. Всі, як завжди, трохи запізнилися, прийшли, якщо подумати лишень найбільші алкоголіки або ті, кому просто треба було якось день провести, я пішов з причини першої)  Погода не сприяла розпиттю алкоголя на природі, в кафе було йти вже пізно, все, мабуть, було зайнято випускниками, одним словом, ми вирішили святкувати в класі, у Тараса, однокласника, ключ підходив, на цьому і вирішили. Все нам було на руку, і закупка відповідно асортименту в магазині, навіть пробили великі стаканчики для "підлодок",але вже потім на нас чекав неприємний сюрприз. В школу нас не пропустили, з понтом, вже закривається,ще на нас накричали. Перспектива нам всім світила не дуже, бо зі своїми "закупками" у пристойне місце не підеш, у всіх,хтось був дома,тобто паті на хаті так само відпадає, а ще почався сильний дощ і картина малювалася така собі....не смішно,але бухати ми сіли  в старій шкільній котельні, серед такого, м’яко кажучи срачу, що апетиту точно не було. Не хочеться зараз описувати всі кулінарні принади, більше вже алкогольні, бо захочеться знову, але напилися випускники нормально, дехто покинув нас завчасно, лишивши нам літр благоф яблучної, яка і воняє і погано п’ється, коли її доливають у пиво. Ну не було там яскраво так, як мало бути на таке свято! Але рятувало те, що було ще доволі рано, ще навіть не вечір, тому ми з Ляною рушили в центр до її "однокурсниць",залишивши в "злачному місці" Юлю з Христьою, благо Заренок з Нельою спригнули раніше.
Не знаю як відбувалися події з вищезгаданими дівчатами,що залишилися, їх ще спитаю, а от з Ляною у нас получилася кльова прогулянка через практично все місто до винного бару, де вже був її хлопець ( останні декілька слів це насправді смішно, хто хоче пригаєдете мені - попремося з цього приводу), який почав її ревнувати до мене, бо прийшли ми попід руку. Він стояв з своїм другом, я навіть пригадав як отого друга звали - Олег, обоє мертві, ОЛег оцей мене одразу пригадав, ніби ми з ним були на Пруті, хоча бачив я його перший раз, я його тіпа "пригадав", він повірив, чи згадав, що ми класні друзі, розповідав багато про себе, і там я почав шкодувати, що пішов з "теплої компанії з котельні". Але через короткий проміжок часу Ляна вже домовилася про зустріч нарешті з однокласниками в центрі, там ми їх зустріли, когось з присутніх я знав,когось дуже добре особисто(Христя),когось візуально. Дощ почався вже тоді дуже сильний і вирішили піти в оболоньку для початку,бо там хоч тепло і нема дощу, але лиш як ми туди зайшли, нас зразу вигнали, чи то за хамське поводження, чи за політичні переконання присутніх, чи за те, що ми не знали системи і одразу нічого не замовили. Вирішили йти до рок-кафе Катрін, хоча половина бажаючих відсіялася зразу,пішли додому. Але алкаші продовжили свій шлях до Катріну, де знайшлася і непогана музика, і непогана випивка( я вже на важке не налягав, зупинив вибір на пиві), непогана компанія, потім було навіть весело говорити про політику з Тарасом,який лянин хлопець,він в політиці підкований добре, може сказати по суті, погляди у нас розбігалися, але зійшлися хоча б на тому, що тягнибок і ющенко - гавно і підараси. Ляна вже була "нікакая",тому любовна парочка пішла, тому стало трохи сумно і непоано розговорився з Юлею, яку до цього лишень раз чи два бачив, поговорили аба всьом і ні ачьом, більше розмов було про систему і владу :) як завжди,сиділи там десь до...не памятаю,здається, була година десята,тому ми вирішили піти вже додому, я рішив трохи пройтися з Юльою по дорозі, але вже дійшовши до "Штольні" зустріли там її клас і моїх друзів, вони мене загітували піти в "начной клуб єлектрон", я погодився,в мене була класна позиція, бо в мене не було з собою телефону, а це означало нон-контрол, в клуб я передумав йти вже біля входу,бо відчув, що вже пізно і краще піти додому. Поки дійшов змок як собака,дома одразу почалося : "чому без телефона,знову пьяний,провонявся....і т.д.", я вирішив щоб зігрітися прийняти душ, потім мені хотілося їсти і пити,але я показав, ніби я і наївся, бо були ми в ресторані, і пити не хотів, бо людина, яка не п’є алкоголь, не можу хотіти пити після гулянки. Прийшлося конспіративно щось жрать і пити)
Отак, тупо, без яскравих спогадів, пройшов останній дзвоник, в цьому винувата Система і винен клас, який не зумів згрупуватися навіть навколо такої події. Сподіваюсь, випускний буде кращим,хоч там має бути по-людськи, лишень би батьки пішли якнайскорше.

Вот уже и пришел день,которого я ждал еще с начала учебы, еще с первого класса, только в последние пол-года начал понимать, что хочу того, чтобы этот день не наступал вообще! очень жаль с этим всем расставаться, все хорошее, что было, во многом зависело от школы, тут было все...только сейчас осознаю, это было типа "маленькая жизнь". 10 лет пролетело как один день, смотрел на днях видео со своего первого звонка и путь к школе был такой же как я хожу всю сознательную жизнь. Даже в бабочке я завтра буду похожей! Погода будет аналогичная как и 10 лет назад, судя по всему, опять как и в 99 линейка будет в спортзале, многое поменялось с тех пор, но не хочу я заканчивать школу...плакать не буду, но внутри опять что-то оборвется и, возможно, это слишком много в последнее время! не знаю как будем праздновать последний звонок, даже бухать не хочется,просто дольше побыть в школе! не думал .что такое скажу, но Я ЛЮБЛЮ ШКОЛУ И ВСЕ ЧТО С НЕЙ СВЯЗАНО!
так вот глупо и безсвязно, но от чистого сердца)

Почну, мабуть, з того, що вже груз пройшов,хоча не повністю, щось в мене і лишилося, але про це не буду писати. До речі, непогана получилася історія,навіть дуже відмінна, задоволений, навіть дуже! а от вчора писав математику, найлегший тест, який міг бути, бо останні дні я його не готував взагалі, але написав непогано, да і не потрібні гуманітарію оті циферки. Зараз от не знаю про що взагалі писати, бо нічого в голову не приходить. Ну...я розчаровуюсь в людях,занадто ідеалізую, а насправді вони..не будем "об цьом". Зараз от скучно, зайшов вконтакті в групу "музика" і включив першу пісню,і це грає,таке різноманітне все...."оранжевое настроение...."))

Зараз субота,ранок,але так тяжко чогось на серці ще з вечора,я не знаю чого,просто забагато напевно думав і я змучився від усього! Я цього року,маю на увазі учбовий рік, собі багато в чому відмовляв на користь навчання,хоча деколи навіть не вчився,бо було просто лінь і цей час просто зникав,блять, як я тепер шкодую! можливо я ще замолодий щоб так судити,але в мене вже є речі,про які шкодую, що не зробив, або зробив,але не так.
Треба щось міняти,але що??? треба почати з себе,вести якийсь графік,якийсь порядок,краще дбати про себе,але і це важко,я це завжди відкладаю,але не бачу виходу.
Я відмовляв собі у відпочинку,у гулянні,що вже казати про особисте життя,про яке я цього року взагалі благополучно забув,але по правді сказати, сам таке вибрав.
Чим старше я стаю, я дуже змінююся,це в усіх аспектах життя,в побуті,в навчанні,в коханні. Раніше я міг влюблятися щотижня,тепер взагалі дуже рідко,за цей рік взагалі ні разу,хоча щось тіпа було зимою,але це такий брєд був,що не хочеться згадувати,краще всяку фігню,але щось почалося в останні місяці,в останній місяць. Я і погано сплю і сни незрозумілі, думаю забагато про все.
можливо я не хочу влюблятися,бо просто дуже швидко привикну до людини і дуже важко буде розставатися, так як я збираюся їхати вчитися в інше місто, це дуже часто і є кінцем. Ще можливо мене гризе минуле, що я зараз практично не кажу про свої почуття,бо боюся почути щось неприємне,не те,що очікував, потім аналізуєш,що треба було сказати,просто боюся обпіктися, в мене таке було,мені і в цьому треба мінятися.
в мене зараз незрозуміла,хоча нахуй брехати, зрозуміло що за привязаність в мене до декількох людей, просто не розумію,що зі мною,якщо хтось зрозуміє буде дуже добре,а ні, зато мені стане трохи легше, що написав оце,просто настрою нема абсолютно,в мене сум за кимось,а вчора просто навіть хотілося плакати...

От уже у вівторок написали ми ЗНО з української мови, очікував на кращий результат,на легші завдання,але так напевно завжди,історія також! до речі, про історію! Мають вже бути днями результати на персональній сторінці,перевіряю кожну годину,але ще не виклали,вже було би спокійно дізнатися свою двійку і не паритись,а то хвилююся,йо-ма-йо...
Відволікся від української. так от писали ми прикольного сонячного дня,зранку я побачив всіх однокласників,у всіх був кльовий настрій. ( Майданчик не курить вже 2й день:) Я не дуже хвилювався,бо просто мусив написати укр.мову відмінно,будем бачити....
Писав в 24 аудиторії,в самій жопі,але біля туалету, де,до речі, можна було легко списати,подзвонити,почитати, чим я успішно і займався,правда поки доходив до туалету - забував питання) там ми просто курили і старалися запам’ятати якісь відповіді. особливо шокувала укр. літ-ра,ну не можна давати стільки віршів і не дати Шевченка! вірші "фуфєльні",автор тестів по-любе якийсь родич Маланюка,занадто багато цього придурка було в тестах! Після тесту ніхто не був такий пригнічений,як дехто після історії,але в повітрі пахнуло поразкою! Сподіваюся тепер лишень на твір,який, я вважаю, написав нормально,лиш би не переборщити зі словами,бо я там трохи розписався :)
Стандартно збиралися бухати після тесту, я не дуже хотів,але не встояв, та якщо чесно, хотів цього! З однокласниками збиратися це щось! дуже "пунктуальні" всі,зате посиділи непогано,я получив свій приз за знання історії від Юлі,все-таки знання історії щось і дає) Кстаті,про неї! Я ще раз переконався,що вона найкраща.........однокласниця! Буду за нею сумувати найбільше з усіх! Тепер, до того як ще не роз’їхалися капітально буду старатися цінувати кожну хвилину спілкування,вона того варта ( Юля,якщо це читаєш,не подумай,що підлизуюся, просто так дійсно є, я, можливо, тобі про сон потім розкажу ;) ) Побули нормально,поки не буде оцінки з мови,не буду про неї думати....шо я як дурак лишень про науку тут пишу,а якщо подумати логічно,не маю про що більше писати....радість моя поїхала в Київ на пару днів і лишень аська трохи спасає,і то не попадаєм в онлайн одночасно!
у вівторок пишу математику,тримайте кулаки! От в ній я не впевнений,мені би оцінку трохи вище середньої і я буду радий)